Соціалістична література
ХРУЩОВ ВБИВ СТАЛІНА ДВІЧІ
Переклад на українську мову від Комітету Літератури РКПУ
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤЕвнвер Ходжа
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤХрущов вбив Сталіна двічі
ㅤㅤㅤㅤㅤПереклад на українську мову
ㅤㅤㅤㅤвід Комітету Літератури РКПУ
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤХрущов вбив Сталіна двічі
ㅤㅤㅤㅤㅤПереклад на українську мову
ㅤㅤㅤㅤвід Комітету Літератури РКПУ
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤЕНВЕР ХОДЖА
Передмова Е. Ходжі: Сталін не був тираном
Усе життя Йосипа Сталіна характеризувалося безперервною та наполегливою боротьбою проти російського капіталізму, світового капіталізму, імперіалізму, а також проти антимарксистських і антиленінських течій та тенденцій, які стали на службу світовому капіталу і світовій реакції. Під керівництвом Леніна і разом з ним він був одним із натхненників і керівників Великої Жовтневої соціалістичної революції, непохитним діячем більшовицької партії.
Після встановлення нової влади потрібно було вести наполегливу, героїчну боротьбу за поліпшення економічного та культурного життя народів, звільнених від ярма царизму та іноземних, європейських капіталів. У цій титанічній боротьбі Сталін твердо стояв на боці Леніна, він був борцем передової лінії.
Після смерті Леніна Сталін протягом 30 років керував боротьбою за перемогу та захист соціалізму в Радянському Союзі. Ось чому в серцях народів світу любов, повага та вірність його справі та його особистості займають особливе місце. Саме тому капіталістична буржуазія та світова реакція живлять виняткову ворожнечу до цього вірного учня та видатного, непохитного сподвижника Володимира Ілліча Леніна.
Перед тілом Леніна Сталін поклявся вірно проводити його вчення, втілити в життя його настанови, зберегти чистоту високого звання комуніста, зберегти та зміцнити єдність більшовицької партії, зберегти та невпинно загартовувати диктатуру пролетаріату, безперервно зміцнювати союз робітничого класу з селянством, залишатися до кінця вірним принципам пролетарського інтернаціоналізму, захищати першу соціалістичну державу від зазіхань внутрішніх ворогів — буржуазії та поміщиків, а також від зовнішніх ворогів — імперіалістів, які прагнули до її знищення, довести до кінця справу побудови соціалізму в шостій частині світу.
Внутрішні вороги Радянського Союзу — троцькісти, бухарінці, зінов'євці та інші — були тісно пов'язані з зовнішніми капіталістами, оскільки були їхніми поплічниками. Деякі з них перебували в рядах більшовицької партії з наміром захопити фортецю зсередини, спотворити правильну, марксистсько-ленінську лінію цієї партії, очолюваної Сталіним, тоді як інші перебували поза партійними рядами, але в державних органах і складали змови, під прикриттям і відкрито зривали справу соціалістичного будівництва. В цих умовах Сталін наполегливо проводив один із головних настанов Леніна — рішуче очищати партію від усіх опортуністичних елементів, від усіх тих, хто капітулював перед тиском буржуазії та імперіалізму і перед будь-яким чужим марксизму-ленінізму поглядом. Борьба, яку Сталін, стоячи на чолі більшовицької партії, вів проти троцькістів і бухарінців, є прямим продовженням боротьби Леніна, глибоко принциповою, рятівною боротьбою, без якої не було б ані соціалістичного будівництва, ані можливості захищати соціалізм.
Йосип Сталін розумів, що перемоги можна досягти і відстояти зусиллями, жертвами, потом, боротьбою. Він ніколи не виявляв безпідставного оптимізму при досягненні перемог і ніколи не впадав у песимізм перед обличчям виникаючих труднощів. Навпаки, Сталін показав себе винятково зрілим діячем, поміркованим у своїх думках, рішеннях, діях. Будучи великою людиною, він зміг заволодіти серцями партії та народу, мобілізувати їхню енергію, загартувати борців у битвах і зіткненнях і підняти їх політично та ідеологічно, зробити здатними виконати велике, небачене діло.
Сталінські п'ятирічки розвитку народного господарства і культури перетворили першу в світі країну соціалізму на могутню соціалістичну державу. Керуючись ленінськими положеннями про пріоритетний розвиток важкої промисловості в справі соціалістичної індустріалізації, більшовицька партія на чолі зі Сталіним забезпечила країну потужною промисловістю для виробництва засобів виробництва, гігантською машинобудівною промисловістю, здатною забезпечити швидкий розвиток усього народного господарства в цілому, а також усіма необхідними засобами для забезпечення непорушної оборони. Важка соціалістична індустрія була створена, як говорив Сталін, «внутрішніми силами, без кабальних кредитів і позик ззовні». Сталін роз'яснив усім, що при створенні важкої індустрії радянська держава не могла йти тим шляхом, яким ідуть капіталістичні країни — отримувати позики ззовні або грабувати інші країни.
Після колективізації сільського господарства в Радянському Союзі було створено сучасне соціалістичне сільське господарство, засноване на міцній сільськогосподарській механізації — виробництві соціалістичної важкої індустрії, і таким чином була вирішена проблема зернових та інших основних сільськогосподарських і тваринницьких продуктів. Це Сталін далі розробив, керуючи реалізацією ленінського кооперативного плану в запеклій боротьбі з ворогами соціалізму — з куркульством, бухарінськими зрадниками, численними труднощами та перешкодами, які були наслідком не лише ворожої діяльності, але й відсутності досвіду, приватновласницької психології, що мала глибокі корені в свідомості селян. Економічне зміцнення та підвищення культурного рівня сприяли зміцненню держави диктатури пролетаріату в Радянському Союзі.
*
Світовий капіталізм бачив у Радянському Союзі свого небезпечного ворога, тому намагався ізолювати його на міжнародній арені, тоді як всередині країни почав заохочувати та організовувати змови ренегатів, шпигунів, зрадників і правих ухильників. Диктатура пролетаріату безжально била по цим небезпечним ворогам. Усі зрадники судилися публічно. Їхня винуватість у той час була підтверджена незаперечними доказами і найпереконливішим чином. Щодо судових процесів, що відбулися в Радянському Союзі відповідно до революційного законодавства по справі троцькістів, бухарінців, радеків, Зінов'євих, Каменєвих, П'ятакових і Тухачевських, буржуазна пропаганда підняла великий шум, який ще більше посилив і систематизував її наклепницьку та принизливу кампанію проти справедливої боротьби радянської влади, більшовицької партії та Сталіна.
Чого тільки не вигадували зовнішні вороги, особливо проти Йосипа Сталіна, талановитого вождя Радянського Союзу, якого вони назвали «тираном», «вбивцею» і «кровопивцею». Усі ці наклепницькі вигадки відрізнялися явним цинізмом. Ні, Сталін не був тираном, не був деспотом. Він був людиною принциповою, справедливою, скромною, чутливою і дуже уважною до людей, до кадрів, до своїх співробітників. Ось чому його так сильно любили партія, народи Союзу Радянських Соціалістичних Республік, весь світовий пролетаріат. Таким його знали мільйони комуністів і видатні революційні та прогресивні діячі в світі. Описуючи образ Сталіна, Анрі Барбюс у своїй книзі «Сталін» зазначає, зокрема: «Він встановив і підтримує контакти з робітничим, селянським і інтелектуальним народом в СРСР, як і з революціонерами світу, у яких у серці їх батьківщина, — отже, більше ніж з 200 мільйонами людей». І він додає: «Цей прозорливий і дотепний чоловік скромний… Він по-дитячому усміхається… У багатьох відношеннях Сталін схожий на В. Ілліча: таке ж оволодіння теорією, така ж діловитість, така ж рішучість… У Сталіні більше, ніж у кого б то не було, знайдеш думку і слово Леніна. Він — Ленін сьогодні».
Усе життя Йосипа Сталіна характеризувалося безперервною та наполегливою боротьбою проти російського капіталізму, світового капіталізму, імперіалізму, а також проти антимарксистських і антиленінських течій та тенденцій, які стали на службу світовому капіталу і світовій реакції. Під керівництвом Леніна і разом з ним він був одним із натхненників і керівників Великої Жовтневої соціалістичної революції, непохитним діячем більшовицької партії.
Після встановлення нової влади потрібно було вести наполегливу, героїчну боротьбу за поліпшення економічного та культурного життя народів, звільнених від ярма царизму та іноземних, європейських капіталів. У цій титанічній боротьбі Сталін твердо стояв на боці Леніна, він був борцем передової лінії.
Після смерті Леніна Сталін протягом 30 років керував боротьбою за перемогу та захист соціалізму в Радянському Союзі. Ось чому в серцях народів світу любов, повага та вірність його справі та його особистості займають особливе місце. Саме тому капіталістична буржуазія та світова реакція живлять виняткову ворожнечу до цього вірного учня та видатного, непохитного сподвижника Володимира Ілліча Леніна.
Перед тілом Леніна Сталін поклявся вірно проводити його вчення, втілити в життя його настанови, зберегти чистоту високого звання комуніста, зберегти та зміцнити єдність більшовицької партії, зберегти та невпинно загартовувати диктатуру пролетаріату, безперервно зміцнювати союз робітничого класу з селянством, залишатися до кінця вірним принципам пролетарського інтернаціоналізму, захищати першу соціалістичну державу від зазіхань внутрішніх ворогів — буржуазії та поміщиків, а також від зовнішніх ворогів — імперіалістів, які прагнули до її знищення, довести до кінця справу побудови соціалізму в шостій частині світу.
Внутрішні вороги Радянського Союзу — троцькісти, бухарінці, зінов'євці та інші — були тісно пов'язані з зовнішніми капіталістами, оскільки були їхніми поплічниками. Деякі з них перебували в рядах більшовицької партії з наміром захопити фортецю зсередини, спотворити правильну, марксистсько-ленінську лінію цієї партії, очолюваної Сталіним, тоді як інші перебували поза партійними рядами, але в державних органах і складали змови, під прикриттям і відкрито зривали справу соціалістичного будівництва. В цих умовах Сталін наполегливо проводив один із головних настанов Леніна — рішуче очищати партію від усіх опортуністичних елементів, від усіх тих, хто капітулював перед тиском буржуазії та імперіалізму і перед будь-яким чужим марксизму-ленінізму поглядом. Борьба, яку Сталін, стоячи на чолі більшовицької партії, вів проти троцькістів і бухарінців, є прямим продовженням боротьби Леніна, глибоко принциповою, рятівною боротьбою, без якої не було б ані соціалістичного будівництва, ані можливості захищати соціалізм.
Йосип Сталін розумів, що перемоги можна досягти і відстояти зусиллями, жертвами, потом, боротьбою. Він ніколи не виявляв безпідставного оптимізму при досягненні перемог і ніколи не впадав у песимізм перед обличчям виникаючих труднощів. Навпаки, Сталін показав себе винятково зрілим діячем, поміркованим у своїх думках, рішеннях, діях. Будучи великою людиною, він зміг заволодіти серцями партії та народу, мобілізувати їхню енергію, загартувати борців у битвах і зіткненнях і підняти їх політично та ідеологічно, зробити здатними виконати велике, небачене діло.
Сталінські п'ятирічки розвитку народного господарства і культури перетворили першу в світі країну соціалізму на могутню соціалістичну державу. Керуючись ленінськими положеннями про пріоритетний розвиток важкої промисловості в справі соціалістичної індустріалізації, більшовицька партія на чолі зі Сталіним забезпечила країну потужною промисловістю для виробництва засобів виробництва, гігантською машинобудівною промисловістю, здатною забезпечити швидкий розвиток усього народного господарства в цілому, а також усіма необхідними засобами для забезпечення непорушної оборони. Важка соціалістична індустрія була створена, як говорив Сталін, «внутрішніми силами, без кабальних кредитів і позик ззовні». Сталін роз'яснив усім, що при створенні важкої індустрії радянська держава не могла йти тим шляхом, яким ідуть капіталістичні країни — отримувати позики ззовні або грабувати інші країни.
Після колективізації сільського господарства в Радянському Союзі було створено сучасне соціалістичне сільське господарство, засноване на міцній сільськогосподарській механізації — виробництві соціалістичної важкої індустрії, і таким чином була вирішена проблема зернових та інших основних сільськогосподарських і тваринницьких продуктів. Це Сталін далі розробив, керуючи реалізацією ленінського кооперативного плану в запеклій боротьбі з ворогами соціалізму — з куркульством, бухарінськими зрадниками, численними труднощами та перешкодами, які були наслідком не лише ворожої діяльності, але й відсутності досвіду, приватновласницької психології, що мала глибокі корені в свідомості селян. Економічне зміцнення та підвищення культурного рівня сприяли зміцненню держави диктатури пролетаріату в Радянському Союзі.
*
Світовий капіталізм бачив у Радянському Союзі свого небезпечного ворога, тому намагався ізолювати його на міжнародній арені, тоді як всередині країни почав заохочувати та організовувати змови ренегатів, шпигунів, зрадників і правих ухильників. Диктатура пролетаріату безжально била по цим небезпечним ворогам. Усі зрадники судилися публічно. Їхня винуватість у той час була підтверджена незаперечними доказами і найпереконливішим чином. Щодо судових процесів, що відбулися в Радянському Союзі відповідно до революційного законодавства по справі троцькістів, бухарінців, радеків, Зінов'євих, Каменєвих, П'ятакових і Тухачевських, буржуазна пропаганда підняла великий шум, який ще більше посилив і систематизував її наклепницьку та принизливу кампанію проти справедливої боротьби радянської влади, більшовицької партії та Сталіна.
Чого тільки не вигадували зовнішні вороги, особливо проти Йосипа Сталіна, талановитого вождя Радянського Союзу, якого вони назвали «тираном», «вбивцею» і «кровопивцею». Усі ці наклепницькі вигадки відрізнялися явним цинізмом. Ні, Сталін не був тираном, не був деспотом. Він був людиною принциповою, справедливою, скромною, чутливою і дуже уважною до людей, до кадрів, до своїх співробітників. Ось чому його так сильно любили партія, народи Союзу Радянських Соціалістичних Республік, весь світовий пролетаріат. Таким його знали мільйони комуністів і видатні революційні та прогресивні діячі в світі. Описуючи образ Сталіна, Анрі Барбюс у своїй книзі «Сталін» зазначає, зокрема: «Він встановив і підтримує контакти з робітничим, селянським і інтелектуальним народом в СРСР, як і з революціонерами світу, у яких у серці їх батьківщина, — отже, більше ніж з 200 мільйонами людей». І він додає: «Цей прозорливий і дотепний чоловік скромний… Він по-дитячому усміхається… У багатьох відношеннях Сталін схожий на В. Ілліча: таке ж оволодіння теорією, така ж діловитість, така ж рішучість… У Сталіні більше, ніж у кого б то не було, знайдеш думку і слово Леніна. Він — Ленін сьогодні».
Книга ще не готова
